Поглянь кохана, ніби молоком,
Туман все ніжно охопив довкола.
Тугу навіює і хилить нас на сон,
Тепла, здається нам, не буде вже ніколи.
Та не сумуй, від себе геть жени,
Думки про осінь й неминучу зиму,
Бо час пройде і дочекаємось весни,
Ласкаве Сонечко розтопить в душі кригу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756359
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2017
автор: М.С.