А я собі купила чобітки,
Квітчастий шалик, дорогі корали.
Та, мабуть, ми усі такі жінки,
Якщо вже закохались – то пропали!
А ще – модельна стрижка, макіяж.
Іду. Підбори цокають високі.
А все для того, щоб до серця аж
Розворушити олімпійський спокій.
А він дивився, мружачи чоло,
(Які до біса чобітки, корали!)
І віддавав по крапельці тепло,
Бо як його оці жінки дістали!
Скупав мене в тверезому дощі –
Щоб засіяла, як нова копійка.
Сміялась осінь в жовтому плащі.
Із мрій високих залишилась мрійка…
Як вирувала, клекотіла кров,
Неначе у вогонь підлив хтось масла!
І щось таке, похоже на любов,
Між нами промайнуло і погасло...
...Барвистим листям сипались рядки,
Мене з його полону визволяли.
А я собі купила чобітки,
Квітчастий шалик, дорогі корали…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756324
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2017
автор: Ніна Третяк