В той час, коли сонце вляглося вже спати
І вітер в кишені зібрав промінці,
За звичкою вечір виходить гуляти
І торбу з зірками несе у руці.
Він й сам ще не зна, як йому заманеться:
Розсипати рясно по небу чи ні?
Нехай тільки ніч хоч здаля озоветься,
А в голосі радість чи нотки сумні.
Стрічатиме вечір свою королевну,
Як радість, то рясно зірками сипне.
А — ні, то віддасть торбу їй, бо напевно,
Коли розсипатиме — сум прожене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756234
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.10.2017
автор: Радченко