Наближаєм омріяний час.

             Хто  за  здорову  націю?
             Хто  за  красу  і  грацію?
             Хто  за  прогресивну  формацію
             І    нову  генерацію?
             Хто  за  здоровий  глузд,
               Щоб  ніхто  з  нас  в  багні  не  загруз?
               Бо  кожен  день  -
               Стрес,  нерви,  непорозуміння,
               За  мамоною  постійне  гоніння,
               Все  життя  шалена  гонка,  перегонка.
                 Тут  потрібна  самогонка
                   Для  заспокоєння,  розслабухи...
                   Ова!  Неконтрольовані  вже  рухи,
                   І  збираються  злі  духи,
                   Щоб  тобі  допомогти
                   І  додому  довести,
                   Та  не  втримались  усі
                   Й  завалились  у  кущі.

                   Усі,  усі  одноголосно
                     За  здорову  націю.
                     І  душа,  і  тіло  теж.
                     Тіло  завжди  пристрастей  хотіло,
                       А  душа  любові.
                       Без  любові  руйнація
                       І  особистості  деградація.
                       Тривога!  Де  пропала  любов,
                       Що  лікує.  Одні  депресанти.
                       Де  нашої  любові  гаранти?

                     А  тіло.  Кому  яке  до  нього  діло?
                     Хочеш  гартуйся,
                     А  хочеш  спортуйся,
                     Чим  хочеш  лікуйся.
                       А  чим?
                       Пускай  через  вуха  дим,
                         Переходь  на  електроні  сигари,
                         Ставай  Електроніком,
                         Якщо  не  хочеш  алкоголіком.
                         А  наркоманом  пробував  стати?
                         Нема  де  грошиків  узяти?
                         А  ти  кради,  збирай  метал,
                         І  там  шукай  свій  ідеал.
                         А!  Вже  все  покрали,  порозбирали,
                           Повиносили,
                           Тобі  нічого  не  лишили?
                           Тоді  займайся  йогою,  самонавіюванням.
                           Навіюй  собі  світле  майбутнє
                           Через  призму  нетлінних  цінностей.
                             Яке  благо,  що  ти  можеш  
                             Хоч  це  ще  робити.
                             А  якщо  не  навіюється,
                             То  чекай  вітрів,  що  зметуть
                             Усю  ту  погань,
                             Що  розплодилася  рясно.
                             Її  потрібно  змести  вчасно.
                             Та  погань  чіпляється  
                             До  кожного  з  нас.
                             Хто  не  щеплений  із  вас?
                             А  що,  вакцини  для  щеплення  немає?  
                             А  вірус  поганський  
                             Між  нами  блукає.
                             В  душу  й  тіло  поціляє.

                           Хіба  немає  лікування?
                           Хіба  намарно  всі  наші  старання?
                           Можливо,  не  того  лікаря  шукаєм,  обираєм?
                           Не  тому  душу  відкриваєм,
                           Своє  життя  не  тому  довіряєм?
                           А  ти  знаєш  того,  хто  Є
                           Дорога,  Правда  і  Життя,
                           У  кому  наше  спасіння,
                           Прозріння,  майбуття?
                           Він  лікує  душу  й  тіло,
                           Змінює  життя,
                           У  ньому  зміст  нашого  життя.
                           

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756200
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2017
автор: яся