Люблю тебе дитинною любов’ю.
А пристрасть… Блиск побляк в її очах.
Розважливість керує нині кров’ю.
Вогонь, котрий спікав нутро, загас.
Живильні ліки Бог із неба сипле,
Щоб рани смутку вигоїла я.
Все ж дня нема, щоб ти із дум не виплив,
Щоб з уст твоє не витекло ім’я.
Та це, як вітру дув, без болю з ребер.
Хоч часом спомин рве спокою тло
І хочеться, щоби притис до себе,
Поцілував…, бодай би у чоло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756142
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)