Привела стежина до ріки,
гілля до води верба схилила...
І мені нагадує роки,
коли ми з тобою тут ходили...
Під ногами листя шелестить,
а верба полоще свої крила...
Оживає в серці кожна мить-
Ти мене любив...І я любила...
Місяць ту стежину освітив,
що по ній з тобою ми ходили...
Ти мене тоді не зрозумів...
Молоді були й нетерпеливі...
Я дивлюсь на річку і вербу,
в серці щем і трішечки печалі...
Спогади з собою заберу,
смуток хай пливе в блакитні далі...
Жовтень добігає до кінця,
підступа зима вже невблаганно...
І ніщо не піде в забуття,
лиш покриє осінь листопадом...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755868
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2017
автор: геометрія