Казка
1
Коли осінь-господиня
справи всі свої зробила,
То подалась до кравчині,
аби та її пошила -
Капелюшок. Та найкращий.
Та, щоби бува такого
Не булоʹ ніде й нізащо.
І ніколи. І ні в кого!
2
Вислухала все кравчиня,
й щоб осені догодити
Вирішила та майстриня –
Різних капелюхів зшити.
Хоч про себе міркувала
-Що за дивна забаганка?
Все ж часу не марнувала –
шила з вечора до ранку.
3
Та й нашила капелюхів
різнобарвних і яскравих:
Помаранчевих, червоних,
білих, бурих, золотавих.
І широких і вузеньких,
круглобоких та плескатих,
І великих і маленьких,
і плямистих, і крислатих…
4
Довго Осінь приміряла
капелюшки кольорові.
Самий кращий вибирала,
але всі були чудові.
Потім вимовила: -Годі!
Вже не буду обирати,
Щоби бути завжди в моді,
треба різне одягати.
5
В свою чарівну торбину
Осінь капелюшки склала.
Поклонилася кравчині,
Та й додому почвалала.
Йшла дібровами густими,
але як воно не гірко -
Виявилось, що в торбині
була невеличка дірка.
6
Через неї, по одному,
капелюхи випадали.
Осінь ж квапилась додому,
Та й того не помічала.
В хаті торбу вже відкрила,
Глянула, а там – нічого…
Лиш одного не згубила
Капелюшка… золотого.
7
Тож його красуня Осінь
Завжди, в будь-яку погоду,
Одягає й радо носить.
І завжди вона у моді.
Капелюшки, що згубились
по стежині до лісочку,
Так в траві і залишились,
Перевтілились в грибочки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755815
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 17.10.2017
автор: Світлана Семенюк