От знову панство заясніло
Та запишались павичі..
Оте мурло завело співи
Що я не я, та ти не ти.
«Пообрубаю руки хижі,
Що у себе самі крадуть…»
Почни з себе, ти не в Парижі
Де голомозі тебе ждуть.
Шукати правдоньку? Даремно.
Украло правду хиже панство
Під час повстання, що буремно
Бруківку рвало та асфальти.
Ось тільки чути оте «в’йо»
Отари до Европи йдуть
Нас продали… то все «моё»
Нас наперед козли ведуть.
Так, попереду цап з боталом
Про щось там мекає та йде
Народ, немов безмозге стадо
Куди ведуть, туди і йде.
Та вірить… Вірить щиро в щастя
Ось тільки вірою живе
Але на троні в іншій масті
Король із дамою вже є.
Паняйте далі, волоцюги!
Не Ваше діло, хто та як
Понапихав кармани грубі
Мов, нерозміняний п’ятак.
У Вас і кістка все біліша
Та кров вино, а не водиця.
Та ось питаємось народу
А може краще подивиться?
То правда, що біліша кістка?
Та захмеліємо від крові?
У Вас жупан? А може свитка?
У Вас ненависть до любові?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755807
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.10.2017
автор: Dema