На перехресті всіх доріг
так вільно віє вітер,
кидає дощ він, або сніг.
у дні спекотні – квіти.
Тут на перетині таких доріг,
думок, ідей, розчарувань і зваби,
невидимих побачиш сто із них,
хто і куди тебе направить?
Тут на перетині усіх доріг,
часів, які міняються скоріше,
за течією знову хтось пливе,
або змінить часи хтось мітить.
Хтось камені із шляху прибере,
у інше місце знову поскладає,
чи зміниться від цього шлях,
як русло течія міняє?
Життя коротке наче мить,
куди свій камінь відсувати,
щоб плин подій не загатить,
дорогу вірну не міняти?
Може для цього ставив хтось
біля доріг на течій перехресті,
з якою справою отут стоїш?
Нових доріг малюєш стежки!
16.10.2017.18.15.
Фотографія автора.
Івано-Франківськ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755735
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.10.2017
автор: Светлана Борщ