Нестримане слово ударить,
Хоч завтра цілує, прости.
А шрами пекучі зістарять,
Із жалем розкутим на ти.
Нестримане слово болюче,
Бо вирветься світом, спіймай.
У ціль попаде так разюче,
Розіб'є на друзки кришталь.
З тендітного серця, признайся,
Зцілити не можеш, слова,
Неначе та куля, тримайся.
Ударили знову, трава...
Пожовкла в зневірі поволі,
Зів'ялі сади із душі...
Обломки кришталю до болю,
Хоч завтра цілує в тиші...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755677
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2017
автор: Квітка))