Продавчиня дала ковть шурпи́

--А  в  неділю  -  також  себе  твердо  обмежувати,
Аби  й  думалось  краще,  й  миліш  виглядати?,  -
Запитався  дружини  Макар,  і  нюхнув  нашатир,
Як  побачив  в  сніданок  -  бурячний  салатик...
--Ти  із  мене  життя  загарбастав,  безвільний  ледащо,
Ні  відкладень  не  маємо,  ні  нерухомості.
Тільки  їв  би,  та  й  їв  би...,  як  сам  щур  пропащий,
То  ж  мене  не  збивай  хоч  з  путівців  до  молодості...

Чоловік  назбирав  в  жменю  гривень,  й  на  вулицю  -  п,яти!
На  базарчику  здибав  біляшики,  жирні,  гарячі.
Їв  й  питався  себе:  як  так  сталось,  що  він,  сильний,  вдалий,
Працював  –  де  було́,  а  тепер  жінка  цвиркає  псяче...
...Й  біляші  недешеві,  але  він  таки  другий  купив,
І  зап,ятнані  руки  не  хтів  протирати  серветкою,
Яку  всунула  та  продавчиня,  що  дала́  ковть  шурпи́,
Й  перепитувала:  «Чом  нещасний?  Одруженць?  Зі  стервою?»

15.10.17  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755463
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 15.10.2017
автор: Юхниця Євген