Росте клен високий побіля хати,
У ній проживає старесенька мати,
Сивими стали колись чорні коси,
Роса посріблила і зелен-покоси.
За сина свого зажурилася мати,
Взяли нещодавно його у солдати,
Пішов рідну землю синок захищати
Від ворога лютого та й супостата.
Вже літо минуло та осінь настала,
А грізна війна все ніяк не стихала.
На клені високім вже листя опало,
Матусине серце біду відчувало.
Якось рано-вранці прийшла похоронка
На рідну кровиночку - її синочка,
Не вірило серце, душа скам"яніла,
Вона покарати убивць тих просила.
Які в її сина життя відібрали,
У Господа миру так ревно благала.
А клен все росте, кучеряві листочки
Нагадують матінці все про синочка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755278
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.10.2017
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський