Високо у небі всі птахи літають,
а звірі по лісу і степах блукають.
Орел якось з лисом у лісі зустрілись,
постояли поруч, та й розговорились.
-Тобі добре, орле,високо літаєш,
усе видиш, чуєш, то й багато знаєш.
Орел слухав лиса і на "вус" мотав,
-Я можу навчити! - лису він сказав.
Лис орла послухав і дав свою згоду,
так і порішили...В погожу погоду
орел лиса в лапи взяв й линув у вись
і сказав спокійно: "Дивись і учись!"
Над лісом літали і над степом теж,
-Ну, як вже навчився?-запитав орел.
Хоч боязно лису,він усе ж сказав,
що ніби навчився, хоч ще й сам не знав.
-Ну що ж, раз навчився,то лети вже сам!-
відпустив він лиса, щоб той сам літав.
Полетів лис швидко і на землю впав,
орел біля нього сів і запитав:
-Ну як тобі, лисе, як було літати?
-Літать було добре, та важко вставати!..
Мораль у цій байці зрозуміла всім-
не за свою справу братися не слід,
бо будуть і болі, і від світу сміх!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755162
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2017
автор: геометрія