Єднаймось , браття , ми - одна родина,
велика , сильна, горда і міцна.
Не "малоросія" якась , а Україна,
що настраждалася за волю вже сповна.
Наша земля - одна така на світі,
колись Господь нагородив її
священним даром, долею сповитим ,
співати щирі й запальні пісні.
Квітує поле весняним розмаєм,
вертають із чужини журавлі.
Журбою розлилися понад гаєм
дзвінкоголосі ніжні солов"ї.
Мій рідний краю , що з тобою сталось?
Цвіт нації зірвали ще в квіту...
На землю українську увірвалось
вселенське зло і принесло біду.
Та не скорилась ненька Україна,
її народ - нащадок козаків-
жорстокий ворог не поставив на коліна,
вона помститься за своїх синів.
Вона розквітне у вінку свободи,
гордо розправить крила неземні.
Її історію вивчатимуть народи,
як страшний сон, минуть суворі дні.
Від Заходу до Сходу ми - родина,
яка іде до волі крізь роки.
Нас всіх об"єднує мета єдина:
здобути самобутність навіки.
Народе , український Прометею,
нескорений й вразливий водночас.
Благословенний рідною землею ,
яку прославив на весь світ Тарас.
Єднаймось , браття, ми - одна родина,
велика , сильна , дружна і міцна,
що гордо носить ймення "Україна",
нам разом жодна сила не страшна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755155
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.10.2017
автор: Лана Денисова