Каміння жбурляйте –
не підняти ним хвилі на озері, що кригою вкрите товстою.
Давіть валунами –
ні тріщини, ані подряпини:
навала кінноти не стане льодовим побоїщем.
Таїться глибинно,
від зору чужого прихований холодними спокою водами, внутрішній гейзер –
вулкану кипіння в основі життя його міститься,
вулкану Помпеї.
Маленької в днищі шпаринки
душі потаємного прагнення
стовпу для народження вистачить всесвітньої повені.
Чи знаєте ви
розбудити кого намагаєтесь,
весни посланці?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755109
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.10.2017
автор: Серафима Пант