Я буду найдовшою піснею, не слухай їх,
За погляд гарячий, аж злісний і в дощ, і в сніг.
Я буду лунати так довго і тихо, мені повір,
Та ти не звір, як кажеш ти, мені не звір.
Хай ноти рікою усе за собою відносять у вир у твоїй голові.
Відчуєш мій подих десь там за спиною - я пісню співатиму тихо тобі.
Хай ноти рікою усе за собою відносять у вир у твоїй голові.
То ,може, й розтануть, неначе весною, могутні замети твої снігові.
Я буду найдовшою книгою, не слухай їх,
І звідти слова й всі вірші мої - тобі до ніг.
Мої сторінки не закінчаться швидко, мені повір.
Та ти не звір, як кажеш ти, мені не звір.
Хай ноти рікою усе за собою відносять у вир у твоїй голові.
Відчуєш мій подих десь там за спиною - я пісню співатиму тихо тобі.
Хай ноти рікою усе за собою відносять у вир у твоїй голові.
То ,може, й розтануть, неначе весною, могутні замети твої снігові.
Я буду будь-чим, як захочеш ти, не слухай їх,
Щаслива, спокійна, засмучена, без думок своїх.
І втома нізащо мене не здолає, мені повір,
Та ти не звір, як кажеш ти,мені не звір.
PS. Ця пісня в моєму виконанні: https://youtu.be/U9JYubx_8lc
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755082
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2017
автор: Alyaska