Прийшла у край мій дівчина сумна,
сумна дівчина в золотім віночку
Дощами плакала вона,
а вітер із дерев здував листочки.
Нещадний був до кожного листка,
вкладаючи барвисте покривало
Лишилася неголою сосна
природа в сон помалу поринала.
Я бачу в небі журавлів ключі,
на голках їжаки несуть грибочки
і білка зігрівається в дуплі,
біліє в зайчика сіренький хвостик.
А скоро землю вкриє перший сніг
усе навколо стане білим
та іней ляже на краєчку віт
пейзажем для чудової картини
Роки ідуть...минає сотні літ,
а цей закон лишається незмінним,
який прекрасний і чарівний світ
милує наші очі днем осіннім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755016
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 12.10.2017
автор: Ігор Козак