Я сьогодні рано встала
помолилась Богу.
Написала й заспівала
свою пісню нову.
Про свій край я знов співаю, Як пшеницю засіваю
щоб далеко чути: поля неозорі,
від Карпат і до Дунаю, нехай родить наша нива
й до Дніпра-Славути. від верха до долу.
Приберу свою я хату,
зроблю, як картину...
Піду край свій захищати,
може там й загину...
Як загину, не загинуть Співаючи, молодиці:
і пісні, і люди, вишивають й шиють,
нехай співи їхні линуть йдуть дівчата до криниці:
по країні всюди. руки й личка миють...
Нехай хлопці-соколята
теж пісні співають,
а змужнілі чоловіки
край наш захищають...
Нехай діти в гарних школах Нехай знає світ і люди,-
знання здобувають. ми небезталанні.
Всі живуть в щасливій долі хай пісні лунають всюди
і воєн не знають. звечора і зрання...
Від Карпат і до Дунаю,
й до Дніпра-Славути:
в Україні, в ріднім краю:
Правді й Миру бути!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754993
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2017
автор: геометрія