Входжу неквапливо в пізню осінь,
вже тобі назустріч йду крізь вітер.
Зимні роси миють ноги босі,
все лихе із пам’яті я витер.
Вже іду до тебе я крізь роки,
крізь туман, негоду, буревії…
Дзвонами лунають мої кроки,
юності лише замовкли мрії.
Вже останнє листя опадає
й хороводить у повітрі чистім.
Я іду до тебе виднокраєм
як тоді, карпатським падолистом.
І несе мене стрімка уява
аж до Синевиру водоспадом,
в думах знову дівчина русява…
Я іду крізь осінь листопадом.
12.10.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754941
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2017
автор: Олександр Мачула