В осінніх днях уже немає літа,
Невтішні сльози пролили дощі.
У сірих буднях треба якось жити,
З печаллю в серці, з холодом в душі.
У вазу я поставлю хризантеми,
У них такі незвичні кольори!..
Будує осінь золоті тотеми,
Які стоять - до часу, до пори...
Сердитий вітер шати позриває,
В єдину мить знебарвляться вони.
І, як ніколи, серце відчуває,
Що все минає, саме - восени...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754711
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.10.2017
автор: majra