***

Ніжний  промінь  сонця  душу  осяє,
Теплий  подих  вітру  немов  окриляє…
Що  з  того,що  крил  у  людини  немає?
Невже  без  крил  і  душа  не  літає?

Заплющені  очі,тиша  навколо…
Залишилась  ти  наодинці  з  собою.
Ні,це  не  самотність  ,і  не  пустота…
Це  просто  так  відпочиває  душа!

Земне  тяжіння  немов  пропадає,
У  космічні  далі  наче  щось  піднімає,
Душа  стала  вільна,нічого  нема!
Розплющуєш  очі  і  знов  Земля…

©Дерев'янна  Соломія

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754704
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.10.2017
автор: Не#Іде@льнА#