[b]Thank God for the Dead[/b]
by Alexander Motyl
in "Vanishing Points"
Колись у Челсі було повно пустих парковок,
пустирів, стрімких скель і глибоких ущелин
з кровожерними Апачами і тонкогубими блідолицими,
що майстерно відстрілювали індіанців дикого заходу.
Все це відійшло -
на Той Світ, мабуть -
і замінене здоровезними віґвамами
для трудящих мас, бездомних банкірів та
милих юних створінь, котрі тримають прямо, наче стріли,
свої бліді пальці в косооких манікюрних салонах.
Пірс обгорожено,
худоба зникла -
забрела в Гудзон, я думаю.
Тільки Третє Кладовище Іспано-Португальскої Синагоги
все ще живе й невгамовне на Двадцять Першій Вулиці.
Дякувати Богу, що мертві
не посунулися й на дюйм з 1829 року.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754689
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2017
автор: Nemyriv