Жовтий вітряний пацик
Приходить сюди час від часу.
Коли всі стомились від праці,
Приносить свято пивасу.
Прийде́, як в кінці вечірки,
Коли уже всі хочуть спати.
Просочує в капцях дірки,
У військо збира’ солдатів.
Він лазить по всіх кущах,
Він лазить кругом по деревах
У жовтім плащі і штанах,
В туманах ховає небо.
Хуліган! Дзюрить всюди!
Щедро кутки полива.
Вулиці мокрі, дерева і люди, -
Навіть є мокра суха трава.
Вночі б’є по вікнах гілками,
То паморозь вранці, й в посудинах лід,
То тролить мерзкими вітрами,
Або псевдо-сонце підійме на мить.
А вже як цей хлопець тікає,
Стає нудь без цього вар’ята.
Усі, що можливі, тони всі яскраві –
Усе забирає, що можна узяти.
Дерева лишивши голі,
Як дівчину вранці в ліжку,
Він зникне із жартами в полі…
Він змиється тишком-нишком.
2016 рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754244
Рубрика: Поетичний, природний нарис
дата надходження 07.10.2017
автор: Avsian