Ніч причаїлася збоку.
Час Місяця.... Він мудрий, розважливий батько, а ще диригент собачого та вовчого хору, а ще просто романтик - блідий лисуватий із прищиками - кратерами дядько.
У ньому є стільки потаємного космічного світла, що здатне нагодувати всіх стражденних, - тих, котрі за дня не реалізувалися.
Мисливці за привидами успішно ловлять оману. Поети вже пишуть свої божевільні тексти. Закохані пари десь на орбіті запаморочливої любові. Сторожі слухають тишу по радіо Хорошого Настрою. Яка ж бо музика звучить! Ніби маестро Вічність особисто акомпанує гостям свою нетлінну мелодію. Грабіжники, здається¸заснули від погляду- Старшого Гіпнотизера, наче пана Кашпіровського, котрий дає установку на добро. Прихильники " веселих " напоїв допили останній стакан та побачили нарешті нірвану.
Й мої гнучкі думки, як гілля дерев, також тягнуться до нього, немов хочуть про щось розказати. Певно про те, як важко буває місцями людині, скільки темних сил є в житті, скільки страхів постійно доводиться переборювати, щоб знову побачити його - короля Нескінченних Фантазій і Місцевого Патруля по сумісництву із рятувальним човном.
Де моє весло ? Хай мені буде радісно плисти хвильками його спокою і рибалкою сни ловити – той слизький серпанок – наче рибу на сніданок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754189
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2017
автор: Мандрівник