Прив`ялий світ, туман і тиша

Прив`ялий  світ,  туман  і  тиша…
Це  все  колись  уже  було  :
І  кольорові  бігли  миші,
І  пізнє  золото  цвіло.
Був  небокрай  так  недалеко,
Принаймі,  так  здавалось  нам,
Хоч  сумували  вже  лелеки
Й  збирали  данину  вітрам,
То  все  дарма,  бо  ми  кохали,
На  фоні  паморозі  айстр,
І  журавлиних  інтегралів,
Під  падолистовий  кадастр.
Палало  листя  –  ми  горіли,
Як  жаль,  це  так  давно  було,
Єднання  душ  губило  тіло  -
У  вирій  щастя  утекло  .
Лиш  пам'ять…  аж  до  небокраю,
Птахів  небесний  караван,
Лиш  Туга  –  донька  Навсікаї,
Мов  осінь,  вкутана  в  туман…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754058
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2017
автор: Стяг