О, як часто сама я не можу себе зрозуміти,
І роблю я не те, що насправді хотіла б робити...
І дірявим сачком, як метеликів, ловлячи втіху,
Між трьох сосен блукаю, шукаючи вихід...
Маю вибір: чи бігти в стрімкій круговерті,
Чи спинятись в молитві, слова говорити відверті...
Чи тинятись навпомацки в темряві ночі —
Чи виходити в світло й дивитись Ісусові в очі!
А у світлі мій одяг — жахливе лахміття...
Мала в жмені скарби — а насправді це сміття...
Знову вибір: вертатися в ніч чи стояти
В Світлі Божого Слова і щиро Отцю довіряти,
Щоб приймати Любов, яка ллється із Серця рікою...
О, Він любить мене! Отакою, як є...Отакою...
Хто я є, що за мене Ти вмер на розп’ятті?!
Віддаю Тобі серце, щоб в Любові Твоїй підростати...
Мої мрії, неначе вітрильник у штормі.
І ламаються дні, ніби трощаться щогли...
Але є Капітан, який міцно штурвал мій тримає.
Я належу Йому. Усім серцем Йому довіряю!
16.09.2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754057
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 06.10.2017
автор: Галина Левицька