Зібрало літо висохлі покоси,
І солов’ї закінчили пісні…
В вікно до мене обізвалась осінь –
Дощу то краплі стукали рясні.
Я підійшла до вмитого віконця,
Побачити хотіла стукача,
Чекала, щоби виглянуло сонце,
Щоб осінь також виплило стрічать?
Вона ж стояла в золотавих ризах,
З букетом чорнобривців у руці,
Найбільшим же було мені сюрпризом
На жовтій сукні мокрі горобці.
Я вийшла з хати осінь зустрічати.
І серце огорнув незримий щем;
Хотілося не плакати – кричати:
Плили ж ключі лелечі під дощем!
Тривожний погляд мій летів за ними,
А з ним – моя збентежена душа.
Пташині голоси були сумними…
Лиш осінь за ключем не поспіша…
22.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753648
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 04.10.2017
автор: Ганна Верес