повинна зізнатись тобі,
як виявилось,я страшенна егоїстка.
вини моєї тут немає далебі.
та хочу,щоб тобі дійшла ця звістка.
я просто якось уявила раптом,
що іншої тримаєш руку ніжно.
і вже її наповнюєшся ароматом.
в душі моїй стає так сніжно-сніжно.
так важко думати про те,
що не торкнусь твого чола ясного.
п'янке волосся,золоте-
на жаль,мого в ньому нема нічого.
покриються пилом ці фотографії
і небо посіріє у спогадах.
проштудуємо усі географії
у пошуках "нас" в чужих поглядах.
забувай мене із ким хочеш,
стирай мене з пам'яті,по бажанню.
та обіцяй,що нікому не прошепочеш
наші слова,що стали даниною коханню.
одружуйся хоч до переможного кінця
лиш тільки не води її в такі знайомі до болю місця.
і на що хочеш ти там надійся
тільки ні
з ким так само не смійся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753544
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2017
автор: Кароліна