Ох!

Мали  батько  й  мати  сина-ледацюгу,
На  печі  любив  лиш  валятися,
Не  хотів  робити  той  синок  нічого,
Не  хотів  він  навіть  навчатися.
Повів  його  батько  до  чужого  царства,
Може,  щось  навчиться,  ледащо,  там,
Може,  хоч  на  старість  стане  у  пригоді,
Чимось  допоможе  своїм  батькам.

Як  зайшли  до  лісу,  батько  притомився,
На  пеньочок  сів  він  і  мовив:  «Ох!»,
Що  за  чудасія?  Звідки  не  візьмися,
Перед  ним  з’явився  малий  дідок.
Вислухав  він  батька  із  його  бідою
І  сказав,  що  в  учні  синка  бере,
Був  той  Ох  не  просто  дідом  з  бородою,
Він  насправді  був  лісовим  царем.

ПРИСПІВ:
Ох!  Ох!  Ох!  
Зелененький  дідок,
Ох!  Ох!  Ох!
Присяде  на  пеньок,
І  зелена  борода,  і  зелена  хата,
І  зелене  в  нього  все
В  будні  і  у  свята.
Ох!  Ох!  Ох!  Ох!  Ох!  Ох!

Тяжко  вчився  хлопець,  довго  і  старанно
І  за  кілька  років  навчився  всього,
Вийшов  він  з  науки  сильний,  мудрий,  гарний,
Так,  що  аж  батьки  не  впізнали  його.

Стали  син  із  батьком  добре  заробляти,
Та  боровся  син  з  лісовим  царком,
Не  хотів  учитель  хлопця  відпускати,
Був  той  Ох  недобрим  чарівником.

Перехитрував  свого  учителя  учень
І  пішов  з  принцесою  під  вінець,
Бо  усюди  зло  програє  неминуче,
Ось  вам,  дітки  й  казки  щасливий  кінець.

1.10.2017

Пісня  "ОХ!"
https://www.youtube.com/watch?v=XdmXcsSPrxM

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753458
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 03.10.2017
автор: Олександр Шевченко