Пробач мені за все, чим завинила.
І Бог нехай мені за все простить.
Три роки звала я тебе й гонила –
Не обривалась потаємна нить.
Журить тебе за це не маю права.
Іде хвороба з тіла, та пласти –
Тягучі, темні, наче осад кави,
Лежать поки що, іншому зайти
Шанс не дають. Вже не пече, як перше
Душа, лиш квилить чайкою де-де.
Тобі бажаю (чуєш?) нових звершень.
Станцюй на біс без мене па-де-де.
Три роки лету і три роки болю –
І мед, і трунок, кисень – на межі.
Сьогодні я прощаюся з тобою.
Стрілу Амура тягну із душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753406
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)