Бог — цар серця мого, а вона — мого серця цариця.
Хто насправді вона? І прийшла у цей світ вона звідки?
Дух захоплююча, дивовижна моя таємниця...
Ніжна і неймовірно прекрасна злота моя квітка...
Промінь сонця ранковий в роси кришталевій краплині
На шовкових волоссях її ледь помітно яріє.
На обличчі її юний усміх зорить щохвилини.
Усміхатися так — чисто й гарно — вона тільки вміє.
Неземний, чарівний її голос оспівує Бога
Так, неначе вона божих янголів дивна принцеса.
Її розум — немов в мудреця, серце — наче в святого.
І вона є моя найулюбленіша поетеса.
Кожний крок, кожний рух її кращий за будь-який танець.
Ці слова мої — правда, не просто якась гарна ода...
Я вклонивсь вівтарю і надів їй обручку на палець,
Що омив я її у священних джерел чистих водах.
[i]10.07.2015
Військове містечко Гончарівське
Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753363
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.10.2017
автор: Петро Рух