Уже холодна осінь завітала,
Далекий шлях проліг для журавлів,
Лише надія крадькома втішала,
Що з"їсть туман несправедливий гнів.
Розгладить вітер зморшки в синій річці,
Корабликами листя попливе.
І ти, як і тоді, по добрій звичці,
Захочеш так побачити мене.
Коли настане ніч й тобі не спиться,
Як завжди, підійди знов до вікна...
Ні-ні, не думай, це тобі не сниться,
Це я тебе за плечі обняла.
Відчув мій подих і моє зітхання?
І побіжать мурашки по спині.
І зрозумієш ти, що це твоє кохання
Прийшло до тебе знову з далини.
Воно тобі шепоче: Не вбивай!
Хіба душа зробити зможе це?
Ти забери назад своє ПРОЩАЙ,
І не ламай безжально стебельце.
Хіба в житті буває так? Не часто...
Не всі це зможуть на собі відчуть..
І повернись у край, що зветься щастям.
Образи хай за листям попливуть...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753315
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2017
автор: Н-А-Д-І-Я