Однієї літньої ночі , коли ще ніхто не спав і навіть не збирався , коли вітер лагідно лоскотав носа , повз панельку проходила група людей .
Здається , Ви звикли називати таке явище компанією , проте – це аж ніяк не важливо . Суть не зміниться . Ми можемо назвати їх стадом , отарою , прайдом , стаєю , загоном , купкою , братством , можливо й спільнотою , та це завжди буде група когось чи чогось , яка йтиме за чимось чи кимось . Контексти змінюються , та структура залишається незмінною . Тож неважливо чи це компанія людей , чи це купка лайна , принцип один й той самий . Має значення тільки те , за чим вони йдуть , яка їхня мета ...
Прошу нас вибачити , ми трохи відійшли від розповіді . Отож . Повернімось до купки , бо по іншому їх назвати важко .
Вони галасували , дуріли , підспівували під музику , бігали туди-сюди . Не подумайте , що нам не зрозумілий вік безумства , неупередженості , надмірної емоційності – це не так . Ми прекрасно розуміємо , бо самі такими були , але все має свої межі . Раптом , один з хлопців побіг до нашого городу і зірвав квітку . Наше серце стрепенулось , але й досі залишалось спокійним , як хмари , що падали й підіймались і так без кінця . Хлопчак підійшов до дівчини і вручив їй чужий цвіт .
Романтично , чи не так ? Не так . Добре , якби б вони були тет-а-тет , але не забуваймо , що їх була купка . Він не зупинився на одній , він пішов далі . Переліз через огорожу , пройшов вглиб і почав забирати чуже . Наше серце почало вириватись із грудей . В голові промайнув бурлеск , ми вже хотіли кричати , та щось зупинило нас . Не потрібно опускатись до їхнього рівня . Зрештою – це всього лиш рослина , а вони всього лиш підлітки . Тож ми пробачили їх .
Проте мораль не така проста , як Ви могли подумати . Пригадайте про що ми говорили на почату і розпочнемо .
Дуже прикро коли Вашу квітку бездумно зривають . В нашому випадку підлітки думали тільки про те , як вразити дівчину , навіть не задумуючись що беруть чуже . Добре , ми пробачили цій купі підлітків , але що якщо завтра вони будуть отарою , а після завтра прайдом . За деякий час – загоном , який питиме кров з рідної землі , навіть не здогадуючись , що вона не його . Так , так , все починається квіткою з городу , а потім не задумуючись вони зривають життя . Не посягати на чуже – те , що ми маємо знати з перших кроків і пам`ятати до кінця наших днів . Не забувайте про це і вмійте прощати , ми не маємо права судити , якщо самі не впевнені у своїй криштальності . Правда ріже очі і лиш той хто слухає може її почути .
Словом , час завершувати нашу розповідь . Ластівко , ми готові цвісти для Вас , навіть якщо топтатимуть коріння і душитимуть за китицю . Знайте , ми любимо Вас і готові віддати свій цвіт за Вашу вічно щиру усмішку .
Живіть і процвітайте.....
30.07.2017 ©Стася
(Максим Стаськів)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753228
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.10.2017
автор: Моряк