Плаче осінь тихо-тихо,
Розлива навкіл печаль,
Ніби зовсім близько лихо
І чогось до болю жаль.
Й несподівано тривога
Так підступно огорта!
Вітер листям вперто човга
І шепоче:"Самота...".
Й річка плюскотить тихіше,
Стихло літо гомінке.
Звідкілясь прийшло затишшя
Несподіване й стрімке
Вже городи зачорніли,
Збіжжя зібране з ланів
І ліси геть помарніли —
Лист багряний потьмянів.
Все минає. Так і осінь
Відгуляє свої дні.
Літо бабине у гості
Прийде раптом у ві сні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753203
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.10.2017
автор: Радченко