Який же невимовний сум,
Такі міцні його лещата.
Чи часто згадуєм солдата,
Посеред справ та празних дум?
Ця непричасність мов отрута...
За сина мати ставить свічку,
В окопі пережив щоб нічку,
Розсіялась навала люта.
А хтось цинічно, наче глум
Махне, мовляв життя триває.
Про тих кого війна вбиває
Забувши... невимовний сум...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753038
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 30.09.2017
автор: Ірин Ка