є ті, що зводять храм,
і є ті, що бурмочуть: [i]нам храмів не треба.[/i]
за днів неємії пророка
з закону, що для всіх, винятків не було.
в розкішному шушані в квітучому нісані
він вино подавав артаксерксові,
а журився за містом зруйнованим, єрусалимом;
і відпустив його цар,
щоб міг він місто відбудувати.
і пішов він до єрусалиму з небагатьма,
і там, минувши джерело таннін, через браму смітникову,
і через джерельну, й попри царський ставок –
єрусалим лежить, і вогонь пожер його брами,
й не було де худобі пройти в руїнах;
а до ворога вже дійшло було, що неємія прийшов,
та не збентежився він, і ось його люди
вже кладуть свої руки на брами та мури,
і відбудовують, як то роблять чоловіки:
з душею в роботі, з мечем при боці
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753007
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2017
автор: Crystal view