Закінчуються ресурси – ведуться війни
Винищується природа, гинуть люди
Скажіть – але заради чого то було усе
Коли знищується що лиш було живе
Коли вже десятки видів зникли назавжди
І червоні книжки не вміщують більше їх
Коли зрада й ненависть панує навкруги
Знищивши одних – ти вбиваєш усіх
Де правда була і рай як в едемі
Тепер там пустиня і біль самоти
Де жила любов там ріки крові
Тисячі тварин – тут браконьєри були
А коли ми повернемо землю назад
Коли знов зацвіте все як було раніше
Чому совість не кличе нікого із нас
Перестати вбивати довкілля наше
Дай прощення нам боже і мудрість святу
Щоб змінити що навколо на краще
Якби кожен посадив хоча б деревину одну
І не викидав по узбіччі пластик
І торкався б природи ніжністю серця
Не чекаючи тільки – а що мені з того буде
Замість хмар диму - енергія сонця
Та жадібність наша цього не відпустить
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752856
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.09.2017
автор: Ruslan B.