Я, мабуть, просто гостя випадкова,
Бо щастя обирає не мене...
Хоч на одвірки вчеплена підкова,
Та я боюся: знову обмине...
І розчиняюсь у житейських буднях,
Мені немає як, нема коли -
Не вмію просто жити, просто бути...
І вже не часто, а таки болить...
Та хоч із літом швидко розпрощалась,
Його не виглядаю більше, ні... -
Хай служать римі ті слова "з дощами",
Бо з ними мокро й холодно мені...
Я не втрачаю віри: засвічуся,
Теплом душі зігрію навкруги,
Скраєчку, непомітно примощуся
Й любов'ю об'єднаю береги...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752724
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.09.2017
автор: Наташа Марос