t. s. eliot, the rock, part I, 2

провідник  хору:
обачаймося,  вважаймо  і  мовчімо!
шануйтеся,  тримайтесь  віддалік,
бо  я  чиню  підходження  до  скелі,
що  вирішує  з  сумнівів  і  дає  настанови.
скеля.  сторож.  сторонній  спостерігач.
той,  хто  бачив,  що  є,  що  було,  й  що  буде.
свідок,  суддя,  спостерігач  і  наглядач.
божий  здвиг,  що  у  ньому  вроджена  істинна  правда.

скеле,  ввійди!  цей  хлопець  веде  тебе.  знаємо,
людина  здебільшого  –  безперестанна  праця
й  безперестанна  гульня.  що  є  найважче  людині?
чи  непостійна  праця  –  що  є  найбільш  невтішне?
я  чавив  виноград  сам-один,  і  я  знаю,
як  то  важко:  творити  добро,  занедбавши
все,  що  люди  відносять  до  щастя,  шукаючи
добрих  справ,  що  ведуть  лиш  у  смуток,  приймаючи
з  рівним  серцем  ті,  що  вдягають  в  славу
й  ті,  що  в  зневагу;  любов  від  усіх  однаково,
як  таку  саму  любов  ні  від  кого.
всяк  та  кожен  готовий  складати  найбільші  жертви,
коли  сподівається  вдячности,  відшкодування  й  прибутку.
кажу  вам:  зробіть  досконалість  прагненням,
сягніть  досконалости  в  прагненнях.
знов  кажу  вам:  не  дбайте  про  відповідний  врожай,
але  сійте  дбайливо  як  слід,  як  вам  належить  і  вчасно.

я  старий,  бачив  світ.  світ  постійний  у  змінах
та  перетвореннях.  нічого  нема  постійного,
лиш  одне  є  незмінне,  й  хай  ніхто  не  приховує  цього:
вічна,  безперестанна  війна  між  добром  і  злом.

то  нічого,  що  ви  легковажите  святинями  та  церквами,
та  біда,  що  ви,  люди,  віддаєте  на  поглум
все,  що  було,  все,  що  зроблено  добре  –
і  винаходите  так  винахідливо  підстави  для  того  глуму,
що  вдовольняєте  і  щонайвищі,  і  найсвітліші  уми.

ви  легковажите  власною  пусткою.  знайте,  що  є  пустеля:
це  не  там  десь  далеко  в  тропіках,  де  мертво  й  нічого  нема.
це  є  тут,  не  за  горами  й  морями,  це  вже  є  тут,  за  рогом.
пустеля  –  у  ваших  досягненнях,  в  дивах  інженерної  думки,
пустеля  –  в  очах  у  твоєї  дівчини,  і  в  серці  у  твого  брата.

люди  добрі,  чи  ви  будуєте?  ви  добрі,  коли  ви  будуєте  добре.
я  покажу  вам,  що  робиться:  що  робиться  досі  тепер,
а  ще  –  дещо  з  того,  що  зроблено  вже  давно,
що  ви  зважите  в  серці.  хай  досконалість  буде  вашим  бажанням,
я  покажу  вам  діла  незворушних,  спокійних  і  тихих.  слухайте

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752669
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2017
автор: Crystal view