Лягаєш у ліжко і дивишся в очі
Такими короткими в мить стають ночі
Чарівними, дикими і легкими
Себе не згуби ти десь по між ними
Торкається шкіри проміння зірок
І пристрасті вже через міру шкала
Цілунок, ще дотик і диво зв'язок
Так ніби у світі любов ще жива
Ти прагнеш наскрізно поцілити в душу
Своїм юним тілом гарячим за край
А знаєш, і справді пручатись не хочу
Коли поруч тебе, то рай
І кожна секунда шалених обіймів
То ніби окрема галактика щастя
Ніхто ще не зняв таких пристрасних фільмів
На жаль, чи на щастя … Тряся!
Та ми ж й не актори, хоч й голі і босі
На ложі нагі та грішні
Зникаєм по волі: ти – в мені, я – в тобі
В тандемі стиглім мов вишні
Так добре, що ночі вже довшими стали
Й невпинно час йде до зими
Ми будем все тими ж, якими не стали
І знов не діждемо весни
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752628
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2017
автор: Андре Ільєн*