Жив на світі чоловік,
Що любив горілку.
І не слухав він ніколи
Ні матір, ні жінку.
Дозволяв собі багато
Випити щоразу,
Бо не міг він обійти
Отую заразу.
Якось плентався додому
Оцей волоцюга
Та до того ж іще й тяг
Свого-таки друга.
«Жінко», – каже, –
«та куди ж ти поділа
Оті вхідні двері?
Та чому на столі й досі
Немає вечері?»
Кочергу дістала з печі
Вірная подруга
І хутенько із дверей
Виштовхала друга.
Жити довго з питоком –
То страшная мука.
Буде тому чоловіку
Добрая наука.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752563
Рубрика: Гумореска
дата надходження 27.09.2017
автор: Amila