Йшла тернистим шляхом у подертій одежі,
І сахалися люди її, не сприймали.
Ну а інша, у шатах сиділа на вежі,
І прихильників мала панянка не мало.
Перша, як говорила мов камінь слова,
Тяжко падали долу і хутко зникали,
І боліла від неї чиясь голова,
І так рідко цю дівчину слухать бажали…
Мова другої музики тепла нуга,
І за нею йшли люди роззявивши рота.
Перша Правди гіркої невтомна слуга,
У Брехні була в другої… просто робота…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752456
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2017
автор: Наталка Долинська