серпень. серпанок по обрію обручем
сонячні промені-коси збирає.
вечір за плечі, у вуха муркочучи,
диха. серденько крає.
крає до щему. зібрав би з промінням ти,
вечоре, спогадів пасма,
в очі не лізли щоб срібним сплетінням і
ті не росили так рясно.
серпень. букетом в долонях затиснуто
намірів замах півсловом.
інше “пів-” тріснуло. тиша повисла
в колір букету – бузкова.
пахне чебрець під пестливими пальцями,
гоїть думок неприємності.
вечір муркоче. сонце ховається
в тій напівслівній взаємності.
і краєм неба, мов літа завершення,
в присмерку променем кома.
перші півслова ті будуть довершеним...
чим? чебрецю невідомо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752301
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.09.2017
автор: Андрій Майоров