Я боюсь, що у цьому жорстокому світі,
Не відчую я ра́птом твоєї міцної руки,
Що я ча́сом захочу про все, що було-пожаліти,
Чи покличу, а ти не захочеш до мене прийти.
Коли ніч настає,то так треба тебе віднайти,
ПосидІти і на́сліпо спле́стись з тобою губами,
Та коли ти не поряд, я трохи боюсь темноти,
Як дитина, що бачачи мряку, тікає до мами.
І лиш мрію, щоб впасти в обійми пахучі твої,
Відчувати як ніжно торкаєшся тіла руками,
Як ти пестиш й цілуєш солодкі ключиці мої,
А пізніше так ніжно втішаєш палкими словами.
Так ще хочеться чути як поряд з тобою горю,
І у подиху тво́єму хочу безмежно спастися,
Та коли я без тебе, боюся я навіть вогню,
Як маленька дитина, в якої є страх обпектися.
Я не знаю чи я ще побачу цю у́смішку щиру,
Що мене зустрічає щоранку, і вдень, і вночі,
Чи ми ще поцілуємось я́кось в холодную зливу,
Щоб маленькі мурашки пробігли по моїй щоці.
Щоб відчули ми подих вітру страшного зі сходу,
Щоб морозом покрились,але́ все ще були щасливі,
Та коли не з тобою, боюся я навіть льоду,
Або граду, який зустрічаю при кожній зливі.
Як колись я ще мрію з тобою на море піти,
І як два кораблі, поміж хвилі в єдине злитись,
Та коли ти далеко, боюся простої води,
Мені страшно так тілом й душею у ній утопитись.
Я чекаю моменту, як подиху твого нап'юсь,
Як я з ніг і по голову зможу у тобі забутись,
А коли ти не поруч, я навіть повітря боюсь
Дивний страх,мати кисень,й боятися ним задихнутись.
Мені хочеться поруч лягти, й більш нічого не треба,
І дивитися вгору, утопившись у морі думок,
Та коли я сама, мені страшно поглянути в небо,
Бо тоді воно мляве без наших яскравих зірок.
Я щодня хочу бачити світло твоїх очей,
Що у них я тону, що з півслова мене розуміють,
Та коли їх не бачу, я ховаю свої від людей,
Бо ці люди, як ти, запалити їх знов не зуміють.
Я надіюсь що я́кось ми зможемо звідси втекти,
І піднявшись на крилах помчати удвох в невідомість,
Та коли я без тебе, я так ще боюсь висоти,
А вдивляючись в очі твої́, я втрачаю свідомість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752275
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2017
автор: Ольга Макарій