Його й таке моє... повітря найніжніше -
Неначе рух, колись народжений в мені,
Огорнуті теплом дрібніші волосинки…
Це вересень…
він в книзі почуттів напише:
«Тобі відвертість квітів і плоди мої хмільні
Як я - всміхнися сонцю крізь хмаринки…»
Одвічну тему він свою майстерно обіграє -
Та вкотре вже, а ніби вперше і востаннє
І за вбранням яскравим жовтня наче маг
(Ось тільки поряд був ,та вже його немає)
Він знову таємничо зникне без прощання.
А я... з надією відповіла йому учора: «Так…»
22-25 .09.2017
© Олена Зінченко 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752237
Рубрика: Присвячення
дата надходження 25.09.2017
автор: Zinthenko Olena