То осіння летюча завія
Розходилася срібним дощем,
Розкидала листочки з плачем,
Позбирала росинки на віях.
Пакувала відібрані блиски
У тонкі павутинні мішки,
Засипала тернові стежки
І писала прощальні записки.
Так осіння летюча завія
Метушилась у свіжих вітрах,
Розмітала і відчай, і страх —
Чи наступить для неї спасіння?.. 26/10/15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752212
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.09.2017
автор: Lana P.