В позолоченій спідниці, пішла до криниці,
У рядочок чорнобривці, схилились дівиці,
Королева, ота хто, пані- осінь, ця жовтнева,
Кришталева роса іскрить, п`янка чебрецева.
І вербичка, радо зранку, зустрічала бранку,
Вже спіймала жаринку, то ж одягла хустинку,
Багрянцевіі косички, гарненькі у вербички,
Вже й сухенькі листочки, зажурились синички.
Горда осінь крокує, та коси розпатлані,
У жупані сизім, розляглася у тумані,
Золотіє землиця, травичка багровіє,
Вже повіє вітетерцем, аж холодом провіє.
Ми зустріли осінь, то ж лелеки відлетіли,
Спорожніли місця, уже й поля почорніли,
Зникав день, притомилась, у річці причастилась,
До земельки вклонилась, поміж трав згубилась.
25.09 2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752203
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2017
автор: Ніна Незламна