Лиш вона чекає сина так,
Як ніхто в цім світі вже не здатен,
Не вбивайся птахо, це не знак...
Я не дам живцем її розп"яти...
І як вітер помахом крила
Ледь повіє на вікні фіранку,
Та душа, що ледь - таки жива
Не засне вже до самого ранку
Ту любов на хрест не розіпнеш,
Не замкнеш, жбурляючи за грати...
Ти колись її незайману знайдеш,
Ту, що в серці має тільки мати
Вона порохом не вкриється століть
І не змінить золото на бляху,
Помоліться! Свічку запаліть
В час, коли вона зійде на плаху
Та любов в один із нею день
ОбірвЕться, піде в домовину...
Лиш тоді оголиться мішень,
Коли світ обірве пуповину
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752192
Рубрика: Присвячення
дата надходження 25.09.2017
автор: Надія Карплюк-Залєсова