* * *
Опустивсь Дух ногами по вантах –
корабель літа дольного стрімко
і рушив;
піднялись паруси похідні великі, і
і носові піднялись паруси,
щось шваргочуть дерева-матроси
й оп’яніли в собак від розширення
душі
і біжать в кораблі
а матроси опинають і гладять
ледь ясні тканини,
незримої-гладять-краси,
й напинають і плещуться вітром канати
ще не напнуті
А скажіть – чим поводяться ці, що
найнижчі у кораблі
під гукаючими –
ну от – що найнижчії, квіти?!
соромливі і тихі, рожеві, подібні
і на паруси і чимось
м’яким на жінок
І у сонці в зеніт піють щогли
і серцем усім кораблю
не маліти!
Навіть якщо в селіннях і днив
й ночував і ходив одинок.
10.06.2004
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752023
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2017
автор: Шевчук Ігор Степанович