***
Дати чуттєвості волю?
Віжки у руки – і в путь?
В упряжі з розумом, в парі,
Надто прицільно вже б’ють.
Доза найбільша наркозу,
Навіть якщо це любов,
Не урятує від болю
Й сліду на серці підков.
***
біль душевний
у точці критичній
відчуттєво
фізичним стає
прокидаються виразки спиці
тінню мук
на блідому обличчі
віддає
***
Інтроверти не плачуть на людях –
Роздавати не вміють печаль:
Мовчки стогнуть, сміються і люблять,
Ім самотність – життєвий грааль.
Поміж натовпу, шумного свята,
У самісінькім вирі подій,
До останку себе розчиняти –
Мікрокосмос порушити свій.
***
"Недосяжної,
Заповітності"
Величаємо мрій наших храм,
Бо живемо у світі повинності,
Де обов’язків вітер й неспинності
Не дозволить горіти свічкам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752019
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2017
автор: Серафима Пант